Історія появи туші для вій

Туш для вій погляду надає виразність, навіть уявити неможливо, що колись туші для вій не було ... Вона у будь-якої жінки є в косметичці. Потрібно тільки один раз пензликом провести по віям, і виразніше стає погляд, гущі вії, вони знаходять красивий вигин. Кому ж ми вдячні повинні бути за відкриття цього дива!?

Туш для вій здолала довгий історичний шлях. У всі часи жінки хотіли бути привабливими. Правда, різні століття пропонували дуже суперечливі приклади краси і методи досягнення ідеалу. Модифікація еталонів яскраво відбилася в історії розвитку туші.

Перша туш, судячи з розкопок, була винайдена ще в Стародавньому Єгипті. Всі ми прекрасно пам'ятаємо настінний живопис, на якій зображені дружини фараонів. Їх очі обведені чорною густою підведенням. Це був для очей небезпечний склад з масел і сажі, який наносили на вії і повіки. Через кілька століть схожу «туш» застосовували гречанки. Давньогрецька цивілізація найвища з розвитку розвивалася тільки на благо чоловіків, а жінкам вона запропонувати могла для макіяжу очей лише тільки гуму і попіл.

А ось вже в Стародавньому Римі був створений більш стійкий склад туші: вії покривали сумішшю з товченого свинцю і води. Багато аристократки за стійкість туші втратою зору розплачувалися, але інші все одно не відмовлялися від шкідливої ​​краси. після падіння Риму забули надовго про свинець і згадали лише тільки в середньовіччі. Правда, його наносили нема на вії, а на обличчя для того, щоб його зробити біліше. А вії та брови зовсім вискубували – догмати релігійні жінкам диктували бути максимально непривабливими і безтілесними.

Першу туш для вій створив в середині XIX століття Юджин Ріммел, родоначальник процвітаючої досі косметичної компанії. За незрозумілих причин, нововведення популярності не отримало. Навіть просунуті в питаннях краси паризькі актриси і куртизанки, продовжували використовувати звичну підводку і ігнорували туш. Про винахід Ріммел пам'ять залишилася лише тільки в словниках – в деяких європейських мовах rimmel позначає «туш для вій». І лише тільки в початку ХХ-го століття туш стала частинкою життя кожної жінки.

Її винайшов молодий хімік Террі Вільямс для своєї сестрички Мейбл, яка дуже боялася старою дівою залишитися через бляклих вій. Так турботливий брат перемішав вазелін з вугіллям і їх спресував в плиточки, до них приклавши маленьку пензлик. Мейбл незабаром знайшла пропозиція руки і серця, а туш для вій набула ім'я щасливої ​​нареченої – Maybelline.

Як і в XIX столітті, туш увагу жінок не приваблювала. З Голлівуду прийшло спасіння, де великим планам були потрібні бездоганно нафарбовані очі. Туш Maybelline стали застосовувати всі голлівудські гримери, творячи макіяж для ікон стилю тих часів: Бет Девіс, Марлен Дітріх, Грети Гарбо. звичайно ж, приклад з них стали швидко брати все західні жінки. Але дуже швидко у Террі Уїльямса виник конкурент – це була компанія Мах Factor, яка додала в туш віск, який робив вії більш блискучими.

1939 рік став новим щаблем розвитку туші, коли господиня відомого косметичного бренду Олена Рубінштейн створила водостійку туш. Для цієї туші основою став скипидар – він допомагав зберегти насичений колір вій навіть при купанні, але мав жахливим запахом і викликав часто алергію.

Удосконалення торкнулися не тільки склад туші, винахідники шукали активно нові варіації аплікатора. Що жінкам тільки не пропонували: від подібності гребінців і зубних щіток до інженерних складних конструкцій для синхронного підфарбовування нижніх і верхніх вій. І тільки лише в 1958 році на зміну туші компактної прийшов звичний для сучасної жінки циліндр з невеликим йоржиком на кришці. А цю форму винайшла вже нам відома Олена Рубінштейн.

Звичайно, довгі роки до жінок СРСР буржуазні нововведення не доходили. Навіть звичайнісінька компактна туш для вій була дефіцитом. Вії фарбували саморобної сумішшю з палених сірників і вазеліну, гудроном або навіть пилом з грифельної олівця. Фабричні туші «Махрова», «Вечірня», «Ленінградська» випускалися тільки на театральних фабриках. Для того щоб такий тушшю нафарбувати очі, потрібно було плюнути в коробочку кілька разів, а після нанесення злиплі вії розділити голкою. І хоч в 60-ті ХХ століття в СРСР стали іноземну косметику імпортувати, для більшості радянських жінок туш була доступна не більш ніж автомобіль.

А тим часом на Заході йшла на всю сексуальна революція і жінки вигадували все нові і нові версії макіяжу очей. А модельєр Мері Куант в моду ввела міні-спідниці і злиплі величезні густо-чорні вії. Основний пропагандистської такого макіяжу стала худа модель Твіггі, про яку говорили, що вії – це найтовстіша частка її тіла.

Також в 60 -е роки була придумана різнобарвна туш. Її випустили одночасно Max Factor і Revlon. Модниці оточуючих вражали зеленими, синіми, золотими і бузковими віями.

Найважливішим нововведенням стали накладні вії – надзвичайно ефектні, але абсолютно неприродні. Косметологічні компанії зловили швидко модну хвилю і почали пропонувати туш, яка здатна створити ефект накладних вій. Бажання залучити побільше споживачів призвело до того, що навіть в рекламі туші використовувати стали накладні вії.

На щастя, йде в минуле час дивних експериментів, також як і періоди небезпечних складів. На зміну їм приходить новітня концепція макіяжу для очей – це туш, що підкреслює і зберігає природну красу вій.

На сьогоднішній день підкреслити неповторний погляд можна за допомогою туші для вій від багатьох відомих брендів таких як: Yves Saint Laurent, Christian Dior, Givenchy, Guerlain, Helena Rubinstein, L'Oreal, Peggy Sage, Tigi.